«Я іду на урок», - скільки разів за свою педагогічну діяльність вимовляємо ми цю фразу ... Тепер до цієї фрази ми додаємо: «На який?» Ну, звісно, я йду на сучасний урок. Що я повинна враховувати? На мою думку, головне, що повинен забезпечити урок - це створення комфортної обстановки для учнів і відчуття комфорту учителем, бо урок – це така своєрідна платформа для співпраці вчителя і учня. Існує два типи уроків – традиційні та інноваційні. Традиційний урок - як рідна людина, в ньому все близько і зрозуміло: нехай не завжди задовольняє сучасним вимогам, але проте на уроці - все знайоме, звично, зрозуміло - традиційно. Але, щоб особистість почала діяти, вона повинна увійти в стан активності, якийсь руховий імпульс, ми повинні її спонукати до діяльності.
Будь-який навчальний предмет має свої внутрішньо предметні проблеми, і кожний вчитель шукає свої шляхи їх вирішення. І, звичайно ж, предмет «Трудове навчання» в сучасній школі - це велике поле для сумісної діяльності, або співпраці вчителя і учня. На наших уроках дитина отримує можливість придумувати й фантазувати, виходити за рамки шаблонів і стереотипів, позбутися нав'язаних і нудних тем для навчання.
Реформування освіти вимагає широкого впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проєктів. Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проєктної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане. Метод проєктів - це комплексний метод навчання, який дозволяє будувати навчальний процес, виходячи з інтересів учнів, що дає можливість учню виявити самостійність у плануванні, організації та контролі своєї навчально-пізнавальної діяльності, результатом якої є створення певного продукту чи явища.
Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держав, а на міждержавному, міжнаціональному рівнях, де основні пріоритетні напрями та підходи проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти . Невід’ємною рисою сучасної освітньої політики кожної держави є інтеграція у міжнародне співтовариство. Реалізація цієї мети передбачає необхідність запровадження нових підходів до усього навчально-виховного процесу. Одним з таких інноваційних підходів виступає компетентнісно орієнтоване навчання. Поступове входження України в європейський та світовий простір характеризується переосмисленням, а потім й впровадженням європейських та світових стандартів освіти. Впровадження компетентнісного підходу до стандартизації змісту освітніх галузей є, на думку багатьох міжнародних експертів, одним із важливих моментів сучасних наукових педагогічних досліджень. Щоб розробити концептуальні засади компетентісного підходу в освітньому аспекті в рамках Федерального статичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США і Канади було започатковано Програму «Визначення та відбір ключових компетентностей: теоретичні й концептуальні засади». У даній програмі поняття «компетентність» визначається як здатність відповідати на складні вимоги шляхом використання та мобілізації психологічних ресурсів (включаючи вміння та ставлення) у певному контексті. У робочій програмі Європейської Комісії «Ключові компетентності для навчання протягом життя. Європейська довідкова система» термін «компетентність» розглядається як комбінація вмінь, знань, здібностей і ставлення до навчання і набуття практичного досвіду. Тож важливого практичного значення набуває і проблема формування життєвої компетентності учнів в українській школі , зараз ми говоримо про нову українську школу, спроможності вирішувати складні питання у процесі життєдіяльності. Це особливо актуально у сучасних умовах трансформації українського суспільства, коли саме школа має захистити і підтримати юну особистість, допомогти їй виробити механізми самореалізації, самодопомоги, залучити до розробки життєвих стратегій, життєвих планів, сприяти в оволодінні технологіями життєтворчості.
Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, ключові (життєві) компетентності мають реалізовуватися в кожній освітній галузі через наскрізні змістовні лінії, а рівень їх сформованості зорієнтований на кінцевий результат у вигляді очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.Реформування освіти вимагає широкого впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проектів. Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проєктної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане.
Метод проєктів я використовую на уроках, починаючи працювати з учнями 5 класу. Перевагу в створенні проєктів віддаю творчим проєктам. Навчаю роботі над творчими проєктами учнів поступово. Спочатку це короткочасні проєкти, виконання яких вкладається в межі 4-6 уроків, потім поступово збільшуючи час на виконання. Поступово проєкти ускладнюються, стають тривалішими. Таким чином, у 9 класі учні вже мають усі навички для самостійного створення творчих проєктів і вміють доцільно визначати свою діяльність у особистісно орієнтованому уроці. У старшій школі робота над проєктами спрямована на розвиток самоосвітньої діяльності, враховуючи головні принципи реалізації даної технології: самостійність, діяльність, результативність. Під час виконання проєкту учні залучаються до участі в виконанні завдань організаційного, конструкторського, технологічного та заключного етапів. Індивідуальна творча діяльність на кожному етапі проєктування дозволяє успішно формувати ключові компетентності особистості, необхідні у подальшому житті, а головне, спрямована на реалізацію творчого потенціалу учнів. Для реалізації завдань проєкту, враховуючи різні рівні навчальних можливостей yчнiв, визначаю тренувальнi та творчi завдання, пiд час виконання яких yчнi включаються у рiзнi види проєктної дiяльностi на частково-пошуковому, дослідницькому та творчому рiвнях.
Найбільш раціональними вважаю методи:
- вживання в образ, коли при проєктуванні нового виробу учень уявляє себе в різних образах (Я-конструктор, я-модельєр та ін.);
- евристичних запитань, коли учню потрібно відповісти на запитання «Коли? Де? Навіщо? Як?»;
- символічного бачення, коли визначається зв'язок між явищем та символом;
- порівняння та конструювання понять дає змогу учню аналізувати, робити висновки.
Під час проєктування привчаю здобувачів освіти шукати відповідь на прості запитання: «Що я буду робити і для чого мені це потрібно?», «Як мені в цьому допоможе математика чи інші науки?», «Який продукт буде створено і для кого?», «Як технологія виготовлення виробу або виріб буде впливати на навколишнє середовище?» та інші.
Дорожня карта творчого проєкту "Текстильна лялька",7-8 класи
«Я іду на урок», - скільки разів за свою педагогічну діяльність вимовляємо ми цю фразу ... Тепер до цієї фрази ми додаємо: «На який?» Ну, звісно, я йду на сучасний урок. Що я повинна враховувати? На мою думку, головне, що повинен забезпечити урок - це створення комфортної обстановки для учнів і відчуття комфорту учителем, бо урок – це така своєрідна платформа для співпраці вчителя і учня. Існує два типи уроків – традиційні та інноваційні. Традиційний урок - як рідна людина, в ньому все близько і зрозуміло: нехай не завжди задовольняє сучасним вимогам, але проте на уроці - все знайоме, звично, зрозуміло - традиційно. Але, щоб особистість почала діяти, вона повинна увійти в стан активності, якийсь руховий імпульс, ми повинні її спонукати до діяльності. Будь-який навчальний предмет має свої внутрішньо предметні проблеми, і кожний вчитель шукає свої шляхи їх вирішення. І, звичайно ж, предмет «Трудове навчання» в сучасній школі - це велике поле для сумісної діяльності, або співпраці вчителя і учня. На наших уроках дитина отримує можливість придумувати й фантазувати, виходити за рамки шаблонів і стереотипів, позбутися нав'язаних і нудних тем для навчання. Реформування освіти вимагає широкого впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проєктів. Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проєктної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане. Метод проєктів - це комплексний метод навчання, який дозволяє будувати навчальний процес, виходячи з інтересів учнів, що дає можливість учню виявити самостійність у плануванні, організації та контролі своєї навчально-пізнавальної діяльності, результатом якої є створення певного продукту чи явища. Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держав, а на міждержавному, міжнаціональному рівнях, де основні пріоритетні напрями та підходи проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти . Невід’ємною рисою сучасної освітньої політики кожної держави є інтеграція у міжнародне співтовариство. Реалізація цієї мети передбачає необхідність запровадження нових підходів до усього навчально-виховного процесу. Одним з таких інноваційних підходів виступає компетентнісно орієнтоване навчання. Поступове входження України в європейський та світовий простір характеризується переосмисленням, а потім й впровадженням європейських та світових стандартів освіти. Впровадження компетентнісного підходу до стандартизації змісту освітніх галузей є, на думку багатьох міжнародних експертів, одним із важливих моментів сучасних наукових педагогічних досліджень. Щоб розробити концептуальні засади компетентісного підходу в освітньому аспекті в рамках Федерального статичного департаменту Швейцарії та Національного центру освітньої статистики США і Канади було започатковано Програму «Визначення та відбір ключових компетентностей: теоретичні й концептуальні засади». У даній програмі поняття «компетентність» визначається як здатність відповідати на складні вимоги шляхом використання та мобілізації психологічних ресурсів (включаючи вміння та ставлення) у певному контексті. У робочій програмі Європейської Комісії «Ключові компетентності для навчання протягом життя. Європейська довідкова система» термін «компетентність» розглядається як комбінація вмінь, знань, здібностей і ставлення до навчання і набуття практичного досвіду. Тож важливого практичного значення набуває і проблема формування життєвої компетентності учнів в українській школі , зараз ми говоримо про нову українську школу, спроможності вирішувати складні питання у процесі життєдіяльності. Це особливо актуально у сучасних умовах трансформації українського суспільства, коли саме школа має захистити і підтримати юну особистість, допомогти їй виробити механізми самореалізації, самодопомоги, залучити до розробки життєвих стратегій, життєвих планів, сприяти в оволодінні технологіями життєтворчості. Як зазначено в Державному стандарті базової й повної середньої освіти, ключові (життєві) компетентності мають реалізовуватися в кожній освітній галузі через наскрізні змістовні лінії, а рівень їх сформованості зорієнтований на кінцевий результат у вигляді очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів.Реформування освіти вимагає широкого впровадження в практику навчання активних методів, до яких належить і метод проектів. Зазначена мета досягається шляхом залучення учнів на уроках трудового навчання до проєктної діяльності як провідного засобу розвитку і навчання учнів, формування у них здатності до самостійного навчання, оволодіння засобами сучасних технологій, умінь конструювати власний процес пізнання і на практиці реалізувати заплановане. Метод проєктів я використовую на уроках, починаючи працювати з учнями 5 класу. Перевагу в створенні проєктів віддаю творчим проєктам. Навчаю роботі над творчими проєктами учнів поступово. Спочатку це короткочасні проєкти, виконання яких вкладається в межі 4-6 уроків, потім поступово збільшуючи час на виконання. Поступово проєкти ускладнюються, стають тривалішими. Таким чином, у 9 класі учні вже мають усі навички для самостійного створення творчих проєктів і вміють доцільно визначати свою діяльність у особистісно орієнтованому уроці. У старшій школі робота над проєктами спрямована на розвиток самоосвітньої діяльності, враховуючи головні принципи реалізації даної технології: самостійність, діяльність, результативність. Під час виконання проєкту учні залучаються до участі в виконанні завдань організаційного, конструкторського, технологічного та заключного етапів. Індивідуальна творча діяльність на кожному етапі проєктування дозволяє успішно формувати ключові компетентності особистості, необхідні у подальшому житті, а головне, спрямована на реалізацію творчого потенціалу учнів. Для реалізації завдань проєкту, враховуючи різні рівні навчальних можливостей yчнiв, визначаю тренувальнi та творчi завдання, пiд час виконання яких yчнi включаються у рiзнi види проєктної дiяльностi на частково-пошуковому, дослідницькому та творчому рiвнях. Найбільш раціональними вважаю методи:
Коментарі
Дописати коментар